Америка не перестає дивувати: незабаром країна може встановити такі мита, яких світ не бачив ще з часів джазу й чорно-білого кіно. Аналітики обережно натякають, що Сполучені Штати рухаються до найвищих середніх тарифних ставок від часів 1940-х років.

Спочатку передбачалося, що мита зростуть скромно — лише на 5–7,5 відсоткових пунктів у 2025 році. Але тепер прогноз подвоївся — до солідних 10–15 в. п.

Наразі США вже ввели 20% мита на китайський імпорт, пов’язаний із фентанілом, а також 25% тарифи на сталь, алюміній і окремі товари з Канади та Мексики, які, за оцінками влади, порушують угоду USMCA.

Експерти підрахували, що вже чинні заходи збільшили тарифне навантаження приблизно на 6 в. п. До того ж 2 квітня очікується нова хвиля мит, яка може охопити ще більше секторів економіки.

Американська економіка, ймовірно, не буде в захваті від таких сюрпризів: ціни на ресурси почнуть «кусатися», а ділові настрої можуть остаточно зіпсуватися. Аналітики попереджають, що через тарифний ентузіазм зростання економіки США може просісти приблизно на 0,5 в. п., а інфляція, навпаки, піднятися на стільки ж.

ФРС, найімовірніше, спершу вдаватиме, що нічого особливого не відбувається, однак стратеги обережно зауважують: «Різкі розвороти настроїв на ринку змушують нас дещо нервувати».

Тарифний ентузіазм США не залишиться непоміченим і в інших країнах. Основними «щасливцями» можуть стати Китай, ЄС, Мексика, Вʼєтнам і Японія, яким уже варто морально готуватися до нових взаємних ударів. Автомобілі, фармацевтика й напівпровідники — усі ці галузі можна внести до тарифного «списку очікування».

Інвестори, до речі, вже почали виявляти «стриманий смуток»: індекс споживчої впевненості та показники малого бізнесу останніми місяцями перестали тішити. Політична невизначеність зростає, а оптимізм, який з’явився після листопадових виборів, поволі тане.

Втім, є і добрі новини: попри тарифні баталії, зайнятість у США залишається на високому рівні, безробіття не підводить, та й споживання хоч і трохи сповільнилося, але все ще тримається на плаву. Як то кажуть, житимемо — дорого, але весело.